ЧОГО ВЧИТЬСЯ ДИТИНА В СІМ'Ї? 

Чого вчиться дитина в сім’ї?

Ви можете довго читати ди­тині лекції про правила пове­дінки, навчати її бути доброю, ввічливо спілкуватися з людь­ми, пробачати і любити. Але на­справді більшість знань у цій сфері діти отримують, спостері­гаючи за діями і вчинками сво­їх батьків. Тому закономірно, що ваші діти стають вашим дзер­кальним відображенням. І саме батьківські вчинки, а не слова мо­делюють особистість дитини! Тож звертаємо вашу увагу на 10 осно­воположних понять, розуміти які дитина вчиться в сім’ї.

 Щасливий шлюб. Модель сім! дитина переймає зі своєї роди­ни. Що щасливіший ваш шлюб, то більше шансів на сімейне щастя в майбутньому у вашої дитини

 Повага. Непросто навчити ди­тину поважати. Вона сама має побачити й відчути таке став­лення. Найкращий спосіб про­демонструвати дитині пова­гу в сім'ї — це виявляти її одне до одного.

 Обов'язки. Дитина має знати, що кожен член сім'ї повинен виконувати певні обов'язки. Оскільки вона ще маленька і її обов'язки — це вчасно їсти і ля­гати спати, на власному при­кладі покажіть дошкільнику, що таке справжні обов'язки і як їх слід виконувати. Саме від вас дитина дізнається, що є обов'язками жінки і чоловіка, матері й батька. Відтак у її сві­домості починають вибудову­ватися правильні моделі пове­дінки в сім'ї.

 Рівноправ'я і компроміси. У дитячі роки дитина ледь ро­зуміє значення цих понять, адже батьки завжди діють за принципом «усе найкраще — дітям». Оскільки в особі мами й тата дошкільник бачить ма­леньку соціальну групу та спо­стерігає за стосунками в ній, він буде копіювати їхні моделі по­ведінки і застосовувати їх у сво­єму середовищі — на дитячому майданчику, у дитячому садку.

 Радість сімейного буття. Лише зі щасливими і люблячи­ми батьками, дитина теж змо­же стати щасливою і зрозумі­ти, що сім’я — це найбільша цінність людини.

 Конфлікт. У жодному разі не можна влаштовувати скан­дал на очах у дитини. Демон­струйте їй, як мирно й ро­зумно уникати конфліктних ситуацій і розв'язувати їх.

 Безумовна любов. Лише по­стійно перебуваючи в атмос­фері щирої і безумовної любо­ві, дитина зможе зрозуміти, що це таке. Не пізнавши своєчасно цього почуття, вона навряд чи зможе його відчути і проявити в дорослому житті.

 Вибачення. Просіть вибачен­ня одне в одного у присутнос­ті дитини, нехай вона бачить і чує це. Усі мають право на помилки. Нічого страшного, якщо хтось оступився, розлю­тився або забув щось зробити, гірше, якщо він не вибачився за це перед близькими людьми.

 Почуття. Багатьом людям складно виражати свої почут­тя, вони соромляться і при­ховують їх. Але як можна со­ромитися самого себе і бути нещирим? Такі проблеми ро­дом із дитинства. Тож не со­ромтеся говорити, наприклад, своєму чоловікові, як ви його кохаєте, цінуєте тощо.

 Щедрість. Покажіть дитині, що з близькою людиною потрібно ділитися всім — від крихти хлі­ба до почуттів та емоцій.

Усі батьки мріють, щоб їхні діти виросли здоровими, щасливими й добрими людьми; щоб вони могли сповна насолоджуватися життям і радіти кожному дню, були впевнені в собі й здатні протистояти труднощам. Для цього слід виховувати дитину в атмосфері взаєморозуміння, кохання й ніжності.

ПЕДАГОГІКА НІЖНОСТІ. ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ.

Усі батьки мріють, щоб їхні діти виросли здоровими, щасливими й добрими людьми; щоб вони могли сповна насолоджуватися життям і радіти кожному дню, були впевнені в собі й здатні протистояти труднощам. Для цього слід виховувати дитину в атмосфері взаєморозуміння, кохання й ніжності.

Виховання дитини — процес складний і часом непередбачуваний. Якщо поведін­ка сина чи доньки викликає занепокоєння, поміркуйте, чи достатньо уваги, піклування й ніжності отримувала останнім часом ваша дитина?

Батьки за будь яких обставин мають пам'ятати про «три кита» педагогіки ніжності.

 Зоровий контакт — люблячий погляд батьків, готовність відреагувати на плач, сміх, будь-який рух дитини. За допомогою самого лише погляду батько чи мати може заспокоїти, підтримати, розвеселити малюка, але й покарати теж. Дитина потребує зорового контакту з батьками від самого народження.

 Фізичний контакт — це і «телячі ніжності», і «ведмежі витівки». Усе залежить від віку, індивідуальних особливостей розвитку дитини та її темпераменту. Ди­тина ніколи «не переросте» потребу в фізичному контакті, з віком змінюється лише форма його прояву. Що старша дитина, то далі вона віддаляється від бать­ків, але їй все одно необхідний фізичний контакт із ними у формі поцілунків, дружніх поплескувань, обіймів тощо.

 Пильна увага — дає змогу малюкові відчути, що він для вас — найважливіший у цілому світі. Якомога більше часу щодня батьки повинні присвячувати сво­їй дитині і тільки їй, забувши про свої «дорослі» справи. Це може бути спільна діяльність з дитиною — гра, бесіда, читання книги тощо. Ніщо не повинно відво­лікати дорослого від взаємодії з дитиною.

Психологічний комфорт дуже важливий для нормального розвитку малюка. Щоб дитина почувалася захищеною, задовольняйте її потребу у вашій увазі й піклуванні, не забувайте проявляти до неї ніжність і ласку, обіймати й цілувати її.

Батьківської любові багато не буває!