Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)

Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)

ГРВІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.

Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань.

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРВІ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

- повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

- загартовування та часте провітрювання приміщень;

- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

- Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;

- Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

- Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:

- Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

- Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

- Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

- Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С і утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар.

Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно!

Грип – це вірусне захворювання, що розпочинається раптово і бурхливо, супроводжується лихоманкою, головними, м’язовими, суглобним болями, підвищеною температурою.

Інфікуватися можна не тільки при чханні і кашлі хворого та користуючись його речами, але й перебуваючи в приміщенні чи транспорті, де нещодавно знаходився хворий.

Хвороба перемагає тих, у кого недостатньо сильний імунітет. Тому, щоб не захворіти на грип у період епідемічного підвищення цього захворювання, слід вдаватися до ефективних профілактичних заходів:

1. зробити щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання;

2. звести до мінімуму відвідування місць з масовим перебуванням людей;

3. перед виходом з дому треба змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю;

4. використовувати марлеву (4 шарову) маску для захисту рота і носа під час перебування в транспорті та при спілкуванні з людьми;

5. провітрювати якомога частіше приміщення та проводити вологе прибирання;

6. часто та ретельно мити руки з милом або використовувати вологі серветки, що містять у своєму складі спирт.

Грип небезпечний своїми ускладненнями: запаленнями легенів, середнього вуха, гайморових пазух, бронхітами, враженням нирок, мозку, серця та інших органів. Він особливо небезпечний для дітей, людей похилого віку, хронічно хворих.

Якщо ви захворіли, необхідно залишитися вдома, негайно викликати лікаря та дотримувати всі його рекомендації.

Обов’язково ізолюйте хворого від інших членів сім’ї, виділіть йому окремий посуд та речі особистої гігієни.

Шановні батьки! Звертаємось до вас з проханням слідкувати за реальним станом здоров’я дітей. Вживати профілактичні засоби, порадившись з лікарем. У разі захворюваності дитини - вчасно звертатись до дільничого лікаря. З метою профілактики захворюваності дітей на гострі респіраторні захворювання та грип у дошкільному навчальному закладі проводяться заходи:

1. Контроль за реальним станом здоров’я дітей.

2. Контроль за виконанням режиму дня дошкільного навчального закладу.

3. Контроль за якістю прибирання в приміщеннях закладу.

4. Контроль за режимом провітрювання в групових приміщеннях.

5. Щоденна ранкова гімнастика.

6. Заняття з фізичної культури згідно розкладу занять.

7. Дотримання рухового режиму – чергування рухливих та малорухливих ігор протягом дня.

8. Дотримання послідовності під час одягання дітей на вулицю.

9. Перебування дітей на свіжому повітрі з урахуванням погодних умов та одягу дітей.

10. Вживання фітонцидів (цибуля, часник).

11. Вживання кисломолочних продуктів.

ПАМ’ЯТКА для батьків щодо профілактики гострих кишкових інфекцій

Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно-гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

• Гострі кишкові інфекції — це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково-кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією.

• Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.

• Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно-побутовим шляхом.

• Якщо ваша дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок. 

• Для новонароджених та немовлят найнадійнішим способом профілактики ГКІ є грудне вигодовування. Якщо дитину годують штучними сумішами, їх слід готувати безпосередньо перед їдою та у жодному разі не зберігати до наступного годування.

• Не варто вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, слід звертати увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені у місцях стихійної торгівлі.

• Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.

• Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушко-джені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вживати одразу та не зберігати до наступного годування.

• Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно вимити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.

• Готуючи їжу, варто пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення — температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.

• Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

• Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилася частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (при температурі приблизно 60 °С чи вище), або холодними (при температурі приблизно 10 °С чи нижче). Це вкрай важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4-5 годин або більше.

• Не варто водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вище 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.

• Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).

• Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.

• Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.

• Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.

• Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

• Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

• Для пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо у вас є сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.

Сьогодні самолікування є дуже поширеним серед населення, особливо, якщо це самостійне лікування дитини. Та не кожен замислюється, наскільки воно може бути шкідливим.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я більше половини всіх ліків призначається та продається неналежним чином, і кожен другий пацієнт приймає їх неправильно.

Самолікування, зокрема давання дитині лікарських засобів без призначення лікаря, є досить поширеною проблемою серед батьків. До причин, з яких батьки вдаються до самостійного лікування дітей, можна віднести:

•        відпуск лікарських засобів у аптечній мережі без рецепта; недовіра до медицини в цілому;

•        легкий доступ до медичної інформації; впевненість у можливості самолікування;

•        неадекватна оцінка серйозності захворювання.

Чому батьки вдаються до самолікування?

Нині в аптеці без рецепта можна придбати багато лікарських засобів. Що прикро, без рецепта інколи можуть продати і препарати, які мали б бути рецептурними, наприклад деякі антибіотики. Це призводить до надмірного використання лікарських засобів та неналежного лікування загалом.

Люди купують ті ліки, що допомогли сусідці, подружці, мамі, бабусі, які рекламували по телебаченню чи про які вони прочитали у газеті тощо. Через часті негативні публікації у друкованих ЗМІ чи відео-сюжети по телебаченню люди втратили довіру до медицини.

Реклама лікарських засобів у ЗМІ дуже активна. На жаль, українці часто упевнені: якщо рекламу ліків показують по телебаченню, то вони — найліпші. Широкий доступ до інтернету дає змогу зайти на будь-який сайт, почитати про хворобу, її симптоми, лікування, а також — описи лікарських засобів. І часто при цьому помилитися.

Батьки часто бувають впевнені у тому, що захворювання можна лікувати самостійно. Серед пояснень можна почути такі: «Дитина вже хворіла, ми попили оті пігулки, та все минуло. Ми проп’ємо їх знову, і все буде добре, а якщо не допоможе, тоді підемо до лікаря»; «Немає часу ходити до поліклініки»;

«У поліклініці завжди черги, там усі хворі, ми підхопимо ще якусь інфекцію»; «Ми запитали в аптеці» та багато подібного.

ПРИКЛАД 1. Одна мати намагалася самостійно лікувати свою 8-місячну дитину від ГРЗ. Вона боялася, що їх покладуть до стаціонару (а саме у стаціонарі мають лікуватися всі діти віком до 1 року!). Самолікування тривало чотири дні, однак дитині не полегшало. Згодом, усе ж прийшовши до дільничного лікаря через значне погіршення стану дитини, мати не сказала ані йому, ані медичній сестрі про те, що лікувала свою дитину самостійно. Як результат, на п’ятий день захворювання дитина потрапила до реанімації.

Не маючи медичної освіти, батьки не можуть адекватно оцінити стан дитини, важкість перебігу захворювання. Багато захворювань мають подібні симптоми, і навпаки — один симптом може бути проявом різних захворювань. Крім того, дуже часто для того, щоб правильно поставити діагноз, необхідно вдатися до лабораторних та інструментальних методів обстежень, консультації спеціалістів різного профілю, інколи навіть консиліуму лікарів.

ПРИКЛАД 2. Батьки кілька днів самостійно лікували у дитини обструктивний бронхіт. Стан дитини різко погіршувався, потім став зовсім важким, і дитину госпіталізували. При обстеженні у лікарні було виявлено серйозну ваду розвитку.

Синдром Рея

Загрозливий для життя гострий стан, що виникає найчастіше у дітей віком від 4 до 12 років на фоні лікування лихоманки при вірусних інфекціях (грипі, вітряній віспі, краснусі, корі тощо) ліками, що містять ацетилсаліцилову кислоту

Для  хвороб дітей віком до одного року характерне маскування симптомів:

більшість захворювань проявляються однаково — неспокоєм, підвищенням температури тіла, млявістю або підвищеною збудливістю, плачем, відмовою від їжі, дратівливістю. Стан може погіршитися протягом кількох годин.

ПРИКЛАД 3. Мати намагалася лікувати свою дитину від ГРВЗ, адже симптоми були такими схожими. Однак вже після того, як дитині погіршало та довелося її госпіталізувати, поставили інший діагноз — ларинготрахеїт, а при більш ретельному обстеженні у стаціонарі виявили гострий лейкоз.

Як бачимо, у батьків чимало причин для хибних висновків про можливість та результативність самостійного лікування дитини. Як же переконати батьків звертатися за кваліфікованою медичною допомогою?

ШКІДЛИВІСТЬ самолікування

Протипоказання та індивідуальна непереносимість

Неправильне дозування

Небезпечність взаємодії лікарських засобів

Чому не слід лікувати дитину самостійно?

Через самостійне лікування дитини протягом 3-4 днів замість невідкладного звернення до лікаря втрачається дорогоцінний час. А це означає, що розвиваються ускладнення, затягуються строки лікування і захворювання може перейти у хронічну форму. Лікування народними методами дуже популярне, однак воно майже завжди не замінює медикаментозне, а може лише доповнювати його. Інколи буває, що народні методи тільки шкодять.

За відсутності кваліфікованого лікування дитини віком до одного року її стан різко погіршується, можуть статися незворотні зміни.

Не всі батьки знають, що при певних захворюваннях багато препаратів є протипоказаними, — про це може знати тільки лікар. Також часто зустрічається індивідуальна непереносимість лікарського засобу, що може спричинити алергічну реакцію. Слід враховувати і побічні реакції від ліків (що можуть вплинути на ріст і розвиток організму дитини), стан організму, перебіг захворювання, наявність ускладнень. Наприклад, при онкопатологіях заборонено приймати вітаміни, рекомендовано обережно використовувати препарати рослинного походження. Та навіть при інших захворюваннях чи за їх відсутності надмірне використання вітамінів лише шкодить, а не допомагає.

Індивідуальним має бути і підхід до підбору доз лікарських засобів. Зазначені в інструкціях дози часто прив’язані до середньостатистичних показників. При цьому дози деяких діючих речовин визначають із розрахунку певної маси на 1 кг тіла людини. Батьки ж бояться передозувати препарат і дають дитині замалу дозу, через що препарат не діє, або ж можуть дати худенькій дитині вказану в інструкції дозу за її віком, і через це може статися передозування.

Ще однією причиною, чому не слід намагатися лікувати дитину самостійно, є непередбачувана чи негативна взаємодія лікарських засобів. Вона може призвести до небажаних, часто небезпечних для життя дитини наслідків.

На частоту проявів і ступінь небезпечності взаємодії лікарських препаратів впливає багато чинників. їх можна поділити на дві основні групи. Першу становлять чинники, пов’язані із самою дитиною, такі як: вік, стать, вага тіла, функціональний стан печінки та нирок, наявність супутніх захворювань. Друга група чинників — властивості, дозування та тривалість призначення препаратів, що викликали взаємодію, тощо.

Найбільш поширеними є випадки шкідливої взаємодії нестероїдних протизапальних засобів з іншими лікарськими засобами. Наслідки шкідливої взаємодії можуть бути різними: від зниження терапевтичної дії, незначного порушення функціонування травного тракту та запаморочень до смерті внаслідок внутрішньої кровотечі.

Нестероїдні протизапальні засоби становлять неоднорідну групу, їх вплив може бути різним. Враховуючи взаємодію нестероїдних протизапальних засобів з іншими лікарськими препаратами при призначенні ліків, лікарі найчастіше звертають увагу на ті поєднання, що можуть мати небажані клінічні прояви. Це не означає, що позитивної взаємодії не існує.

Судинозвужувальні препарати

Антибіотики

Ацетилсаліцилова кислота

Які звичні лікарські засоби є небезпечними для дитини?

Коротко зупинимося на деяких лікарських засобах, які є майже у кожній домашній аптечці та лише на перший погляд є безпечними.

«Нафтизин» та інші судинозвужувальні краплі у ніс на перший погляд є безпечними, однак якщо їх часто та тривало використовувати, розвивається звикання. Таке використання препарату призводить до погіршення кровообігу слизової оболонки носа, через що з’являються сухість, кірки у носі, втрата нюху, пригнічення функцій (у тому числі, захисної, очищувальної) слизової оболонки носа, пригнічення кровообігу головного мозку. Дитина скаржиться на головний біль, у неї знижується успішність, з’являються млявість, дратівливість, можуть з’явитися також судоми, порушення зору.

До того ж, механізми шкідливого впливу діючих речовин таких судинозвужувальних лікарських засобів, як «Нафтизин»,

«Санорин», «Флюзорін», «Галазолін», вивчені ще не повністю, тому не слід давати їх дитині без призначення лікаря.

Надмірне використання антибіотиків призводить до негативних наслідків, зокрема до виникнення стійкості (резистентності) організму дитини до протимікробних препаратів. Через це подальше приймання антибіотиків у разі справжньої потреби стає неефективним. Така стійкість може призвести до затяжного перебігу вже наявних важких захворювань чи навіть до смерті. Стійкість збільшується у випадку некоректного дозування чи недостатньої тривалості вживання антибіотиків (завчасного припинення курсу антибіотикотерапії). Тому у випадку інфекційного захворювання важливо не тільки вчасно звернутися до лікаря, а й чітко дотримуватися його рекомендацій, якщо він призначив антибіотики.

Взагалі не слід боятися антибіотиків — при тих захворюваннях, при яких вони потрібні, грамотно підібрані лікарем, вони допомагають дитині швидко подужати хворобу без будь-яких негативних наслідків.

Ацетилсаліцилова кислота входить, зокрема, до складу таких препаратів, як «Аскофен», «Цитрамон», «Седалгін», «Аспірин-С» тощо. Ацетилсаліцилова кислота заборонена для вживання дітьми. Вона може призвести до важкого стану під назвою «синдром Рея».

Цей синдром супроводжується набряком головного мозку та жировою інфільтрацією печінки (при цьому збільшення печінки відзначається у 50% випадків, хоч це і рідко супроводжується жовтяницею).

Ззовні синдром Рея проявляється такими симптомами: раптова поява нудоти та безперервного блювання через 5-6 днів після початку вірусного захворювання, зміна психічного стану (дезорієнтація, загальмованість, психомоторне збудження).

Летальність у дітей при синдромі Рея становить близько 20%, але вона менше 2% у дітей з легким перебігом захворювання і більше 80% — при глибокій комі. Тому при високій температурі у дитини слід звернутися до лікаря, який призначить лікарські засоби.

     Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників. їх варто знати та враховувати .

     Раціональне харчування дітей у дошкільному навчальному закла­ді ґрунтується на оптимальному режимі харчування та збалан­сованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розви­тку дітей. Проте часто в нашому дошкільному навчальному закладі ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.

Помірність у харчуванні

     Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина - здоро­ва дитина» - таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну -головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

Різноманітність раціону

     Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, від­різняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні кот­лети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі на­пої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини речовин, тож і не задо­вольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвіду­вання дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хоро­ший апетит не може бути й мови.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!  Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, підсолоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хво­роби, закрепів.

    На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому,сприймають солоне та автоматично відки­дають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та со­лона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість не­свіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як не­смачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплю­нути.

     Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовлени­ми на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капус­тою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку - ягоди.

     Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо уріз­номанітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному за­кладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в ди­тячому садку.

Режим харчування вдома

    Достатньо часто в сучасних сім'ях відсутній режим харчуван­ня, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміж­ками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання їжі в певний час виробляє умов­ний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.

     За безладної організації харчування організм дитини привчаєть­ся протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них. Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників дошкільного навчально­го закладу щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.

Індивідуальні особливості організму дитини

На апетит впливають також такі індивідуальні особливості організму дитини:

·         інтенсивність росту дитини та рівень енерговитрат;

·         емоційний стан;

·         особливості психіки.

     Інтенсивність росту організму дитини залежить від гене­тичних особливостей. У той час, коли дитина росте інтенсивніше, вона більше та охочіше їсть. Коли інтенсивність росту зменшується, може знизитися й апетит. Щодо рівня енерговитрат слід пам'ятати: що більше дитина витрачає енергії, то ліпше їстиме. Якщо дитина малорухлива та спокійна, то їсть вона менше, ніж жвава. Існують і се­зонні закономірності апетиту, але вони теж індивідуальні. Напри­клад, у деяких дітей апетит узимку ліпший, бо вони менш активні, деякі навпаки краще їдять улітку, тому що активніші.

     Загальновідомо, що надмірні пе­реживання можуть зіпсувати апетит. Дитина в цьому сенсі чутливіша за до­рослого, адже навіть найменші біль, об­раза, засмучення позначаються на ди­тячій  психіці та  порушують апетит.

     Не варто забувати, що спричинити втрату апетиту можуть і досить сильні приємні емоції. Якщо дитина надто збуджена, набігалася, вона може відмовитися їсти. У такому разі не варто пропонувати дитині перекусів, оскільки через якийсь час апетит обов'язково з'явиться.

     Вагомим є також вплив особливостей дитячої психіки на апе­тит. Через особливості психіки деякі діти їдять дуже довго, де­які поводять себе за столом з острахом. Така поведінка зазвичай сприймається дорослими як примхливість, перебірливість в їжі та викликає роздратування. Як наслідок, наполегливо, ложка за ложкою, страва прямує до рота дитини. А в чутливих дітей не­гативні емоції, пов'язані з насильним годуванням, можуть спри­чинити психологічну травму. Насильне годування може надовго залишитися в півсвідомості дитини та в подальшому стати при­чиною поганого апетиту. Саме тому фахівці підкреслюють, що їжу треба пропонувати, а не нав'язувати. До того ж не варто висува­ти ультиматум дитині: «Не з'їси усе - не підеш гратися, не будеш дивитися телевізор».

Стан здоров'я дитини

     Іноді діти відмовляються від їжі, якщо погано себе почувають або потребують уваги. Цим вони намагаються привернути до себе увагу батьків або педагогів дошкільного навчального закладу. Зниження апетиту можуть спричинити також гострі та хронічні захворюван­ня: ревматизм, тонзиліт, стоматит, порушення роботи нирок, гельмін­този, розлади роботи кишківника тощо. Це природна захисна реакція організму, тому не потрібно вмовляти дитину їсти або намагатися по­ліпшити апетит. У такому разі слід звернутися до лікаря, який поста­вить діагноз або визначить причину порушення апетиту. Коли дитина хворіє, апетиту в неї немає, проте після одужання він обов'язково по­ліпшиться.

     Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають пам'ятати, що хороший апетит у дитини залежить від багатьох чинників. Усі їх варто щодня враховувати та бути уважними до ди­тини. Тоді діти будуть їсти із задоволенням і вживання їжі не пере­творюватиметься на проблему. Окрім того, слід формувати в дитини культуру харчування - як невід'ємну складову здорового способу
життя.